У храмі ночі
В храмі ночі
Вже горять запалені лампади.
Не ховай, кохана, очі:
То ж не вбивство, а така собі проста банальна зрада –
Що тілесну міць руйнує,
Ну, а душу пропікає
Мов ударом електричним.
І від болю та стікає
Смутком зоряним одвічним.
Херувим
Коли постукає у двері
Зеленоокий херувим,
Поставлю крапку на папері –
Настав мій час іти за ним.
Він тихо стукає, а я…
Я не збираюсь, я готовий
Горіти й плавитись в любові,
Як буде воля лиш твоя!
***
Життя –
Як розірваний клапоть паперу,
Яким бавиться подих вітру,
Щезаючи
У придорожніх канавах,
Доспівуючи
Ще непочату мелодію втомленого асфальту.
Ігор ГАВРИЩАК,
доцент ТДМУ